§ 5. Соціально-економічне становище
1. Розвиток сільського господарства та аграрних відносин
2. Початок індустріальної революції
Цікаві факти
На українських землях вирощування цукрових буряків розпочалося в 1820-х роках. У 1840 р. в м. Сміла граф О. Бобринський побудував цукровий завод, що дало початок інтенсивному розвитку буряківництва на українських землях. До кінця ХІХ ст. в країні існувало 280 цукрових заводів. До 1840 р. близько 5 % світового цукру було отримано з цукрових буряків, а до 1880 р. ця кількість зросла більш ніж у 10 разів і становила 50 %.
4. Розвиток торгівлі
Цікаві факти
На середину ХІХ ст. чумаки перевозили 1 млн тонн вантажів. У 1865 р. 2/3 товарів, що вивозилися із чорноморських та азовських портів, доставляли чумаки на суму 40 млн срібних рублів. За офіційною статистикою на 1870 р. було 210 тис. чумаків.
Дохід чумаків з одного воза:
• 1730 р. — 5—6 руб.
• 1847 р. — близько 14 руб.
Ha 1730-тi pp.:
• річний заробіток наймита 3—4 руб.
• житло 20—30 руб.
• пара волів — 50 руб. (у середині XIX мт. — 250 руб.)
• одна скирта сіна годувала за зиму 4 волів; ціна скирти — 80 руб.
Із собою в дорогу чумаки брали гроші, щоб купити товар, запас харчів, запасні частини до возів, ліки для худоби, коломазь для змащення коліс. Основними харчами в дорозі були хліб, сухарі, куліш та галушки. За описами Миколи Сумцова, за дев’ять тижнів мандрівки той чумак споживав більше 26 літрів пшона, понад 40 кг сухарів, 25 кг печеного хліба, 4,1 кг сала та по 8,2 кг пшеничного і гречаного борошна.
Одяг чумаків був непоказний, але міцний: дві сорочки, двоє штанів, свитка, чумарка, пояс, шапка-кучма. У холодну пору брали кожуха. Одну із двох сорочок не скидали упродовж всієї мандрівки. Вона була змащена дьогтем і захищала від вологи, пилу, комах та інфекцій. Другу одягали тільки в одному випадку — коли чумак помирав.
Що найбільш впливало на заняття чумацтвом?
Найбільші ярмарки відбувалися в січні—лютому та червні—серпні, коли ґрунтові дороги ставали найбільш придатними для перевезення вантажів. У першій чверті XIX ст. на українських землях щорічно відбувалося понад 2 тис. ярмарків (із 4 тис. у всій Російській імперії). Найбільші з них збиралися в Харкові, Сумах, Ромнах, Полтаві, Кролевці, Києві, Кременчуці, Ніжині, Стародубі, Бердичеві, Єлисаветграді (зараз Кропивницький), Катеринославі, Одесі.
5. Зміни соціально-економічного розвитку Півдня України
Україна і світ
Сучасна американська дослідниця П. Герлігі є авторкою монографії «Одеса: історія міста, 1794—1914», яку вона присвятила як історії, так і розвитку Південної України в цей період. У книзі вона проаналізувала становлення й розвиток нової моделі розвитку Південної України в XIX ст. На думку П. Герлігі, «Одеса з повним правом може претендувати на одне із чільних місць серед великих міст світу». Тому вона й присвятила своє дослідження «досвіду міста, яке впродовж XIX ст. зросло до рівня європейської метрополії». Жодне з європейських міст не могло зрівнятися з Одесою за темпами зростання в цей час: «Нині Одеса — великий морський порт незалежної України. Вона залишається з’єднувальною ланкою між Сходом і Заходом, перехрестям між Європою та Азією».
Сторінками подій
Натисніть на зображення, щоб дізнатися більше.
У першій половині XIX ст. економіка українських земель зберігала аграрний характер. У сільському господарстві на початку століття працювало близько 95 % населення, а в середині століття — 89 %. Близько 75 % усієї оброблюваної землі належало поміщикам.
У 30-х рр. XIX ст. на українських землях у складі Російської імперії розпочалась індустріальна революція. Мануфактури, що існували тут раніше, базувалися на ручній примусовій праці кріпаків. Тому перехід до фабрично-заводської промисловості з машинним виробництвом, заснованим на вільнонайманій праці, спричинив тут поступову руйнацію кріпосницьких порядків.
Протягом 1805—1859 рр. кількість суконних підприємств зросла з 27 до 160. Основним центром суконної промисловості стало село Клинці на Чернігівщині, де в 1860 р. діяло дев’ять суконних фабрик. У 1789 р. виник ливарний завод у Херсоні, де виготовляли гармати для морського флоту. Суднобудівні заводи існували в Миколаєві та Херсоні. У 1824 р. перший цукровий завод збудували в Київській губернії. Швидкими темпами розвивалася кам’яновугільна промисловість.
Під впливом початку індустріальної революції в житті селянства відбулися певні зміни. Деякі з них вирушали на тимчасові заробітки, працювали на фабриках або займалися промислами. Частину свого заробітку вони віддавали власнику маєтку як грошову ренту. Деяким вдавалося накопичити кошти, щоб викупитися з кріпацтва й відкрити власну справу.
Кількість міських жителів за першу половину XIX ст. зросла втричі. Особливо швидко розвивалися міста Півдня, де за цей час кількість населення збільшилася в 4,5 разу. Найнаселенішим містом стала Одеса — головний порт Російської імперії з торгівлі зерном. Національний склад населення Одеси відрізнявся строкатістю. Сучасники зазначали, що в місті розмовляють 12 мовами та сповідують десять віровчень. Представникам усіх національностей, які легально переселялися до Одеси, імперський уряд гарантував віротерпимість, будинок для сім’ї та позику для початку нового життя. На десять років вони звільнялися від усіх обов’язків і служб, а від військової повинності — назавжди. У місті було чимало нелегальних переселенців з інших губерній. На початку XIX ст. вони становили третину населення міста.
Оптова торгівля здійснювалася на великих ярмарках. Найбільші ярмарки відбувалися в січні-лютому та червні—серпні, коли ґрунтові дороги ставали найбільш придатними для перевезення вантажів. У першій чверті XIX ст. на українських землях щорічно відбувалося понад 2 тис. ярмарків із 4 тис. в усій Російській імперії. Найбільші з них збиралися в Харкові, Сумах, Ромнах, Полтаві, Кролевці, Києві, Кременчуці, Ніжині, Стародубі, Бердичеві, Єлисаветграді (зараз Кропивницький), Катеринославі, Одесі.
Перевезення товарів здійснювали селяни, що відбували гужову повинність або відправлялися на заробітки, яких називали чумаками. До появи залізниць вони відігравали основну роль у перевезенні всіх вантажів. Чумацькі валки доправляли зерно до чорноморських портів, а звідти везли сіль, рибу та інші товари.
Навчальний фільм