§ 21. Український національний рух наприкінці 60 — у 90-х рр. ХІХ ст.

У 1898 р. за ініціативою Д. Антоновича був скликаний перший всеукраїнський студентський з’їзд з представників громад не тільки України Наддніпрянської, а й Відня і Львова. Суттєво активізував роботу приїзд М. Міхновського. «Його вплив на українське громадянство в Харкові, а особливо на студентство, був колосальний. Саме М. Міхновський в значній мірі спричинився до цілковитого відірвання нашої харківської молоді від політичного українофільства та етнографізму й показав нам певні шляхи через радикальний демократизм до революційного українського націоналізму», — згадував Юрій Коллард, активний учасник українського студентського і політичного руху наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., згодом активний учасник Української революції.
На з’їзді ухвалили постанови, у яких проголошувалося домагатися рівності всіх перед законом, свободи совісті і рівності всіх віросповідань, просвіти рідною мовою, уведення обов’язкової безплатної науки, конституційної свободи з політичною автономією, свободи слова, друку і зборів тощо. Також висувалися вимоги обов’язкового вивчення студентами української культурної та політичної спадщини, поширення просвіти в народі, проведення соціально-економічних реформ.
Через рік українські студенти провели другий з’їзд, на якому заснували свою Центральну спілку. Вона виступала проти русифікації студенства і загалом російського панування. 

ЗУБО об’єднувало української інтелігенції, пов’язану з народом. Однією зі сфер її діяльності було працевлаштування в земствах національно свідомої інтелігенції та поширення в Наддніпрянській Україні забороненої літератури. Діяла переважно під прикриттям офіційних установ, що допомогло уникати конфліктів із поліцією.

Натисніть на зображення, щоб дізнатися більше.