§ 32. Розвиток освіти та науки. Українська література й мистецтво на початку XX ст.

Процес модернізації, що охопив українські землі в другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст., приніс зміни і в повсякденне життя всіх верств суспільства. Вони насамперед проявилися в урбанізації, зміні ролі жінки, зростанні освіченості населення тощо.
На початку ХХ ст. більшість населення українських земель усе ще проживала в сільській місцевості. І зміни в побуті проявлялися насамперед у проникненні елементів міського життя та поступовому занепаді традиційних промислів.

Найпомітнішими були зрушення у великих містах (Одеса, Київ, Львів, Чернівці, Харків, Катеринослав тощо). Так, на вулицях Києва з’явилося електричне освітлення, розширювалася мережа трамвайних ліній, розпочалося будівництво міського театру, упорядковувалися набережні Дніпра, будувалися водогін, каналізація, проводилося озеленення.

До цих змін значною мірою долучалися благодійники. У цей період меценатство стало новою модою серед заможних і шляхетних людей. Проте більшість заможних міщан (банкіри, власники великих підприємств, торговельних фірм і чиновники) опікувалася переважно власним добробутом. Вони мали комфортне житло з усіма сучасними зручностями — електричним освітленням, телефоном, каналізацією, пересувалися кінними екіпажами або автомобілями, вишукано одягалися у дорогих магазинах або замовляли одяг у кращих кравців, купували ювелірні прикраси, дорогі годинники та елітні парфуми.

Новою модною традицією серед заможних людей стало «їздити на води» або на гірські курорти, такі як Баден-Баден, Трускавець, Миргород тощо. Метою таких поїздок було не лише підтримання здоров’я, але й спілкування в шляхетному товаристві та налагодження корисних знайомств із представниками аристократії.

У середовищі міщан середнього стану — державних службовців, торговців, власників майстерень, учителів тощо — зросла культура споживання, харчування та організації дозвілля. Вони купували новинки техніки, як-от грамофони та велосипеди, а також дбали про здобуття дітьми вищої освіти.

1.  ГР 2. Пропишіть промпт (запит) та за допомогою штучного інтелекту створіть візуальні зображення, які демонструють зміни вигляду міст на початку ХХ ст. Проаналізуйте отримані зображення на наявність історичних неточностей. 2. ГР 2. Створіть інфографіку, що демонструє зміни в соціальній структурі населення та поглядах на становище жінки, процес становлення української інтелігенції, зміни вигляду міст на початку ХХ ст.

Міщани полюбляли у вихідні відвідувати театри й кінотеатри або прогулюватися парками, де грав духовий оркестр і працювали атракціони. Влітку популярними були прогулянки на човнах по річці чи озерах, а взимку — катання на ковзанах. Новою звичкою стало відвідування кав’ярень, де спілкувалися з друзями, призначали побачення та обговорювали справи. У цей час поширилася також звичка читати газети та журнали у вільний час.

Значні зміни відбулися і в житті міських нижчих верств — робітників, вантажників, двірників, праль тощо. Їхня кількість зростала завдяки селянам, які переселялися до міста. Для колишніх селян майже все змінилося: розпорядок дня, одяг, харчування, житло, характер праці, а часто й мова. З’явився новий звичай — вихідний день, коли можна було піти до церкви, відвідати недільну школу або прогулятися парком. Віддавали перевагу кінотеатрам і цирку. На вулицях міська біднота купувала дешеві солодощі або лускала соняшникове насіння.

Щоб пристосуватися до міського життя, люди почали вдягатися не у вишиванки, а в дешевий одяг із фабричної тканини. Чоловіки мріяли про кишенькові годинники, жінки — про ювелірні прикраси, які часто купували у вигляді дешевих підробок.

Змінилася й культура споживання: якщо раніше вони харчувалися продуктами зі своєї землі, то тепер щодня купували продукти в магазині або на базарі, а раціон став різноманітнішим.

У міських сім’ях було менше дітей, ніж у сільських. Міська біднота тіснилася в найманому житлі, тому багатодітна сім’я ускладнювала життя. До того ж жінки часто влаштовувалися на роботу, щоб збільшити сімейний бюджет. Це впливало на їхню свідомість: працюючи, вони відчували себе повноправними членами суспільства та отримували певну фінансову самостійність. Водночас жінки, що працювали, мали менше часу для догляду за дітьми та ведення господарства.

Особливістю життя міської бідноти було прагнення зберегти зв’язок із землею. Оселяючись на міських околицях, селяни заводили городи, сади, утримували худобу та птицю.

Зміни відбулися і у святкуванні релігійних свят (Різдво, Великдень) і дотриманні обрядів (весілля, хрещення, похорон).

Побут села змінювався повільніше, але вже був помітним. Одяг багатьох селян виготовляли не з домотканого полотна, а з фабричних тканин («мануфактури»), а фасони почали нагадувати міські. Стрімко поширювалося промислово виготовлене взуття — чоботи та черевики. Жінки носили шалі, хустки, золоті та срібні прикраси, намиста.

Змінювалося й внутрішнє облаштування хат. На початку ХХ ст. переважно будували трикамерні хати (хата, сіни, комора). У сінях відгороджували місце для кухні. Планування залишалося традиційним, але більшість хатнього начиння та господарських пристроїв були вже фабричного виробництва.

Поряд із традиційними землеробськими знаряддями в заможніших господарствах з’являлися кінні косарки фабричного виробництва, металеві плуги, механічні млини, парові молотарки, сіялки тощо.

Поступово змінювалося й родинне життя: велику патріархальну сім’ю замінила мала, хоча традиційні патріархальні відносини зберігалися. Давні сільські звичаї та обряди продовжували впливати на життя селян.