§ 28. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Російської імперії

Зі звернення «Від Української демократичної партії»

Головні принципи нашої партії такі:
1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парламентського ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, віри і національності).
2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищення станів.
3. Заведення народної мови в школах, судах, адміністрації і в усіх громадських інституціях.
4. …Ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленім будущим українським сеймом і запорученім основними загальнодержавними законами.
5. Щодо економічних питань… а) 8-годинний робочий день; б) державну пенсію немічним, калікам і всім робітникам, що дожили до 60 років.
6. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті, що її обробляють, уважаємо конечним: а) землі державні, удільні, кабінетні та монастирські на території України експропріювати (передати) у власність автономного крайового сейму; б) всі приватні землі повинні бути викуплені у власність тої ж інституції… сейм повинен законом урегулювати орендне право відповідно до місцевих природних умов.
За іншими народами, які живуть на території України (Великороси, Жиди, Поляки та інші), ми визнаємо рівне право з Українцями на задоволення їх національних, культурних, політичних та економічних потреб.

ГР 2. 1. Які загальнодемократичні перетворення прагнула здійснити УДП? 2. Яким бачили майбутнє українських земель члени УДП? 3. Які соціально-економічні вимоги висувала партія?

Однією з найяскравіших подій громадського життя українців стало відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві 30 серпня 1903 р. Кошти на його спорудження українська громадськість збирала майже 20 років. Ця подія перетворилася на всеукраїнську національну маніфестацію, оскільки до Полтави з’їхалися не тільки національно свідомі українці з Росії, а й делегати з Галичини та Буковини. Серед останніх були голова українського парламентського представництва і віцеголова віденського парламенту Ю. Романчук, професор Львівського університету К. Студинський, редактор найбільшого галицького часопису «Діло» Є. Левицький та інші провідні діячі.
Настрій учасників заходу був піднесений. Проте, на жаль, це тривало лише під час виступів представників Галичини та Буковини, бо тільки їм, гостям з іншої країни, було дозволено виголошувати свої промови українською мовою. Коли ж О. Андрієвська, делегатка від чернігівського літературно-театрального товариства, почала виступ українською мовою, голова міської ради Полтави В. Трегубов зупинив її словами, що має наказ міністра не допускати вітань українською мовою. Потім М. Міхновський підійшов до президії та заявив, що привіз вітання від харківської адвокатури українською мовою; оскільки це забороняється, він передасть лише обкладинку, а решту повезе додому. Так само вчинили М. Коцюбинський та інші українські делегати, які демонстративно залишили приміщення.
Відкриття пам’ятника І. Котляревському стало політичною подією, що засвідчила згуртованість і відданість української інтелігенції українському руху, який готовий за першої ж нагоди заявити про себе.

Натисніть на зображення, щоб дізнатися більше.